Інтерв'ю

Каховська географиня розповіла, як підкорювала національну премію

Ви ще досі гадаєте, що вчителем бути нудно і важко? Що вся робота починається і закінчується в межах школи, а ввечері потрібно перевіряти тільки величезні талмуди зошитів, і ніякої різноманітності? Ви помиляєтеся. 

Наталя Пашковська – яскравий приклад того, що вчителювання можливо перетворити у хобі, а від уроків отримувати задоволення. 28 років вона викладає у школі і з кожним днем все більше закохується у свою роботу. 

Вона перетворює уроки географії у Каховському НВК «Гімназія – спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов» на квести, ігри та подорожі. На її уроках неможливо заснути чи пронудьгувати. 

Каховська географиня розповіла, як підкорювала національну премію

Учні Наталі 10 років поспіль є призерами всеукраїнських олімпіад, за що викладачку нагородили званням Заслуженого вчителя від Президента. Колеги та друзі називають її “брендом” та найцінніше для неї – увага, подяка учнів.

У минулому році Наталя Пашковська увійшла до 10 фіналістів за премією Global Teacher Prize Ukraine-2019, за що вдячна долі. 

Про участь у конкурсі, призи та цікаві уроки географії читайте в інтерв`ю видання “Мій Херсон”. 

– Розкажіть, як опинилися серед учасників премії

– Про існування премії Global Teacher Prize Ukraine довідалась на освітній події EdCamp Ukraine 2017, яка проходила у Харкові. Приїхала до Каховки й одразу номінувала двох колег, оскільки була впевнена, що ця премія саме для них, і щиро вірила в успіх. 

– Чому не хотіли стати учасником і випробувати свої сили?

– Про свою участь не замислювалась а ні на мить з трьох причин. По-перше, премія для вчителів, а я – представник керівного складу закладу освіти. По-друге, не люблю всілякі конкурси. Вважаю, що кожна людина індивідуальна і неповторна, а тому – незрівнянна! По-третє, я 20 років підтримую і допомагаю вчителям, оскільки займаюсь методичною роботою. Завжди готую нагородні матеріали за підсумками навчального року, мотивую, заохочую за найменший позитивний крок у професійному зростанні, тому хвалю переважно колег, а не себе. З‘явилась звичка, якщо можна так сказати, бути більше «надійним тилом», «опорою», «невидимим двигуном», аніж «обличчям». 

Каховська географиня розповіла, як підкорювала національну премію

– Чи очікували, що Вас можуть номінувати учні чи колеги?

– Ні, взагалі не очікувала, що мене номінують на цю премію. Я, насправді, людина достатньо скромна і майже не рекламувала себе всі ці роки. У мене є вдосталь звершень, але ними не хизуюсь, тихо радію підтримці видавництва «Шкільний світ», які позитивно оцінюють мої роботи і поширюють у педагогічній спільноті. 

– Які емоції відчували, коли дізналися, що потрапили до числа учасників?

– Коли я отримала лист, де було написано «Вітаємо, Вас номінували…», просто посміхнулась і впевнено сказала, що анкету заповнювати не буду. Змінити рішення за три дні до дедлайну. Мене вмовили друзі, які дійсно високо цінують і знають, наскільки я віддана справі. Я ж сприймала все це радше як «аферу» (жартую, звісно), ніж можливість опинитися в ТОП. А якщо серйозно, то «знайшла» для себе таке пояснення свого рішення: якщо я розповідаю вчителям про різноманітні професійні конкурси та помогаю їм, то відмовлятися від участі – не найкращий спосіб мотивації. Тому анкету заповнила, сказала собі: «Ну що ж, життя тобі підкинуло шанс, ти просто вирішила не пройти повз. А тепер – гайда до рутини».

– Що було найважче під час проходження декількох етапів?

– Ні, не випробування, хоча на підготовку уроку у незнайомому класі у мене з колегами було менше 30 хвилин. Розумієте, для досвідчених вчителів, які знають свій предмет і вміють добре комунікувати з дітьми, таке завдання насправді не є приводом для хвилювання. І ні, не режим, коли ти мало спиш і багато емоціонуєш, і точно не розуміння того, що тебе повсякчас оцінюють. Для мене було найскладнішим прийняти новину, що я увійшла в «ТОП-10». Бо я вирішила, що для тієї мети, з якою я зважилась на заповнення анкети, достатньо увійти в ТОП-50.

Каховська географиня розповіла, як підкорювала національну премію

– Ой, клас. Розкажіть, як дізналися, що потрапили до десятки найкращих

– Переглядала новини і ось у випуску ТСН озвучили ім’я фіналістів. Перше, що я подумала: “Це – публічність, якої я не прагнула”. Так, мої рідні і друзі раділи набагато більше, ніж я. Вони чекали цього рішення, вони знають, що воно було (є) справедливим. А я від думки про телебачення, фотографів, журналістів, зйомки, необхідність переключатися і якісно робити незаплановане почала худнути. Також у мене відбулась чергова довга розмова з собою, і я сказала: “Прийми і візьми все найкраще, що подарує тобі цей час”.

– Під час церемонії нагородження ви отримали приз. Що це та як застосовуєте у школі?

– Так, наша школа отримала обладнання для кабінету географії від компанії «B-Pro». Крім цього найбільша в Україні енергетична компанія запропонувала свою підтримку в реалізації проєкту з екології та енергоефективності. Умови співпраці з компанією наразі знаходяться на стадії обговорення. Обладнання для кабінету географії ми отримали в кінці грудня, тому в повному обсязі ще не використовую. Але працюємо над цим. 

– На конкурсі Ви отримали певний досвід. Чи ділитеся з ним колегами? 

– Майстер-класи для колег як з географії, так і з управлінських питань, я проводжу регулярно, оскільки активно використовую в освітньому процесі різноманітні електронні ресурси. Інколи проводжу сесії на міні-Ed-Camp, запрошують у Херсонську академію неперервної освіти. Повсякчас мої двері відкриті для колег з Каховки – це і заняття в міській школі молодого вчителя, і тренінги для вчителів гімназії, і керівників закладів освіти з Нової Каховки. У цьому напрямку я працювала ще до премії, а зараз тим паче. 

Каховська географиня розповіла, як підкорювала національну премію

– Що Вам дала участь у цьому проекті, крім призу?

– Під час виконання певних завдань я познайомилася з надзвичайними людьми. Насолоджувалася кожною хвилиною спілкування, милувалася краєвидами, отримала позитивні емоції. І зараз з впевненістю можу сказати, що аніскілечки не пошкодувала про участь. Я ще більше пишаюсь, тим, що я вчителька. З’явилося ще більше планів і сил, я стала відкритою у своїх почуттях до дітей. Саме їхня допомога, любов і драйвовий настрій, шалена хвиля підтримки від випускників, неймовірно теплі слова від батьків дітей є для мене найбільшою нагородою в усьому, що сталося.

– Ви вчитель-практик чи більше теоретик?

– Ні, я вчитель-практик, хоча майже всі мої уроки проходять в стінах кабінетів. Географія – це наука про чудеса. Конкурувати з нею у цьому плані може хіба що хімія чи фізика. 28 рік викладаю і 28 рік не перестаю дивуватися, щодня відкриваю для себе нові чудеса нашого світу. І цю шалену емоцію прагну передати дітям. Ми говоримо з ними не тільки про красу і дива природи, а й про інші цікаві речі. Я вірю, що вони мене чують і моя особиста світогромадянська позиція не залишає їх байдужими.

Каховська географиня розповіла, як підкорювала національну премію

– Поділіться лайфхаками, як можна “закохати” учнів у свій предмет?

– Спочатку потрібно вчителю закохати дітей у себе. Я завжди згадую, скільки зустрічей ми провели, проговорили. А ще я впевнена, що навчити можна тому, що вмієш сам! Для цього треба бути «в тренді», відповідати вимогам часу, рівню обізнаності в різних сферах дітей. Тому я безперервно освоюю нові ресурси, із задоволенням вчусь у своїх учнів. Подорожую, аби викладати географію не просто за підручником. Люблю трансформувати ідеї. Це щось середнє, якщо згадати приказку «Хороша копія краще поганого оригіналу».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Close
Close