Інтерв'ю

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

Почувши його історію на очах з’являються сльози, а в серці надія – мрії все ж таки здійснюються. Ще 10 років тому ніхто не уявляв, що саме цей хлопчина з інвалідністю гратиме на головній сцені театру і купатиметься в бурхливих оплесках глядачів.       

Мова про актора Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Куліша Віталія Пронько. Він виріс в Олешківському дитячому будинку. Тож любов, турботу та допомогу бачив лише уві сні. Проте все життя в його серці зберігалася мрія – стати відомим актором театру або кіно.  

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

Декілька років найбільшою сценою для виступів Віталія була лише актова зала в дитячому будинку. Та це його не зупиняло. Він знав, що всупереч всім насміханням та труднощам зіграє на справжній сцені. 

Про мрії, життя поза дитячим будинком та головні ролі читайте в інтерв’ю видання “Мій Херсон”

– Чому мріяли стати актором? Не пілотом, космонавтом, а саме актором?

– Я виріс в інтернаті, а отже про реальне життя мало що знав. Так, всі проблеми та негаразди вирішували вихователі, вчителі. Ми були наче в оболонці. Та все ж таки жага до пізнання дорослого життя зростала. Тоді почав багато читати книжок, переглядати фільми, мультфільми. Лише так міг зрозуміти, що знаходиться за цими воротами та як живуть інші люди. Коли мені виповнилося 7 років, я вперше потрапив до театру на виставу “Снігова королева”. Здається, це було вчора. Як я оглядав усе навколо, мене приваблювала сцена, зал глядачів, ролі та оплески. Це було неймовірно. Тоді на хвилинку уявив, що знаходжусь поміж акторів. Також міг з місця викрикувати репліки. Мені було приємно, коли актори орієнтувалися і продовжували зі мною діалог. З роками я все більше повертався до думки стати актором, адже розумів, що театр і акторська діяльність допоможе мені у майбутньому реалізуватися, як людині. 

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

– Чому впішли навчатися на соціального працівника, якщо мріяли про сцену та оплески?

– Розумієте, керівництво не рахувалося з нашою думкою. Ми вихідці інтернату, і головне їх завдання – аби ми отримали хоча б якусь освіту. Тому їм простіше відправити нас до закладів, де вже була домовленість. Мова не йшла про університети чи академії, а звичайні училища. Та й освіта у неповні 9 класів нікуди не годиться. Хоча я моніторив заклади і знайшов училище культури у Донецьку. Дирекція погодилася прийняти мене, але за умови, що я складу творчий іспит. Тоді щастю не було меж. Я цілими днями готувався, репетирував. Мені, навіть, допомагали вчителі. Але це лише ілюзії….. Коли настав час їхати до Донецька, вони сказали: “Віталію, група не набралася. Тож навчатимешься ти у Харкові за спеціальністю “Соціальний працівник”. Переймався, засмучувався, але вдіяти нічого не міг. Проте я пообіцяв собі, що все одно реалізую свою мрію – стану студентом університету культури. Вчителі технікуму казали, що мені місце на сцені. Це моє покликання. І мене це тішило. 

– Чому повернулися до Херсона? Не намагалися подаватися до київського чи львівського університетів?

– Випробував всі можливості. Як тільки я зайшов на кафедру Київського національного університету культури і мистецтв, мені вказали на двері. Усе це супроводжувалося словами: “Хлопчик, ти бачив, куди зайшов? А себе у дзеркалі бачив? Ти ж взагалі не підходиш по параметрам”. Благав про спробу скласти творчий конкурс, але все марно. Тоді друг мені порадив вступити до Херсонського державного університету на культурологічний факультет. Я згадав, що вже був там і декан Микола Левченко запрошував мене до себе після школи. Ось так і вийшло. Іспити я склав вдало і став студентом. 

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

– Віталію, коли та за яких обставин Ви опинилися на сцені херсонського театру?

– Все відбулося якось несподівано. Я вчився на четвертому курсі і вже замислювався про роботу. Одного дня зателефонував мені директор театру Олександр Книга і запропонував роботу. Тоді велися підготовка до прем’єри вистави “Каліка з острова Інішмаан” і головним героєм мала бути людина з інвалідністю. Звичайно ж, я сміявся і не вірив, але погодився. Далі знайомство з режисером Сергієм Павлюком, акторами і прем’єра. Вже на початковому етапі знайомства мені сказали, що ставитимуться як до всіх. Тобто ніякого попуску і жалю. Це ще більше мені сподобалося, адже не люблю, коли мене жаліють.

– Класно! А звідки директор театру дізнався про Вас?

– Як розповів мені Олександр Книга, вони тісно спілкуються з керівництвом Олешківського дитячого будинку. Частенько зізвонюються, діляться історіями. Тож, коли знадобилася людина з інвалідністю для гри на сцені, він одразу туди зателефонував. Керівник закладу розповів про мене, дав номер мобільного. Ось так і спрацювалися.

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

– Чи легко вдалося реалізувати мрію? Які труднощі спіткали?

– Ні, все давалося досить складно. Я ж не мав акторської освіти. В університеті дають лише теоретичні знання, тому практики мені не вистачало. Тим паче вся програма стосувалася саме культурології, а ось театру ми торкалися поверхово. Мені допомогло те, що я грав у студентському театрі “Студіарт”. Звичайно, ролі були дитячі, але вже мав базові навички.

– Що відчували після дебютної гри на сцені? Як сприйняли глядачі? 

– У 2016 році я вперше вийшов на велику сцену. Тоді грав головного героя у виставі “Каліка з острова Інішмаан”. Дуже переймався, як мене сприймуть, що казатимуть. Але глядач виявився доброзичливим. Після завершення весь зал аплодував стоячи. Панувала тепла і неймовірна атмосфера. Ось тоді я зрозумів, що мої намагання недаремні. Мені, навіть, хотілося плакати від щастя. 

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

– У цей момент вчителі зрозуміли, що були не праві? 

– Так! Під час мого дебюту на сцені у залі сиділи викладачі Олешківського інтернату. Вони були у захваті від гри, вистави. Нещодавно я зустрічався зі своєю вчителькою. Вона мені сказала: “Ти довів, що я помилялася. Ти молодець, я вражена твоєю грою. Бажаю тобі подальших успіхів”. Приємно чути такі слова. 

– Як розвивається Ваша творчість після дебюту? Продовжуєте грати на сцені?

– Звичайно! За ці чотири роки я зіграв у декількох виставах, серед яких: “За двома зайцями”, “Майська ніч”,“Лускунчик”, “Кайдаш і сини”, “Фея в царстві тролей”. Ролі були різні: від жида до потерча. Проте найбільшою гордістю є моновистава “Віталіус”. Вже неодноразово показували її в різних містах України, зокрема Харкові. Режисери дають можливість розвиватися і я вдячний за це.

Особливий актор з Херсона: як стати кращою версією себе

– Порадьте із власного досвіду, як людям з інвалідністю брати все від життя

– Одного разу я сказав собі: “Віталій, досить. Життя над тобою вдосталь познущалося”. Тоді я вирішив брати все у свої руки і творити свою долю. Тому я раджу людям викинути всі проблеми зі своєї голови, забути весь негатив, що вам казали і просто жити. Ми творці свого життя, тож від нас залежить, яким воно буде. Не жалійте себе, забудьте про вади і йдіть до своєї мрії. Краще спробувати і помилитися, ніж жалкувати потім. 

Читайте також

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Close
Close